ПІДСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підсі́кти. Перед Лебедем якось особливо виразно постала тремтлива, в сльозах, підсічена горем Надія (Баш, Надія, 1960, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 500.