ПІДСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм. Час від часу сьорбати. * Образно. — Та чи ж я сподівався, чи ж надіявся?! — плакав він, підсьорбуючи носом (Тют., Вир, 1964, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 512.