ПІДСТА́РОСТА, и, ч. Помічник старости. Місцева королівська адміністрація — старости, підстарости, коменданти — грабувала міське населення (Іст. УРСР, І, 1953, 182); Крикнув дружко: «Старости, пани підстарости! благословіте молодих вивести із хати, надвір погуляти» (Кв.-Осн., II, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 507.

Підстароста, ти, м.

1) Помощникъ старости 1.

2) Помощникъ старости на свадьбѣ. Маркев. 130. Старости, пани підстарости! благословіть молодих вивести з хати на двір погуляти. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 180.