ПІДСПІ́ВУВАЧ, а, ч.

1. Той, хто підспівує кому-, чому-небудь.

2. перен., розм. Той, хто підтримує кого-небудь з певними намірами, схвалює чиї-небудь вчинки, дії і т. ін., звичайно негативні. Процес становлення української радянської літератури відбувався в напруженій боротьбі з літературною агентурою буржуазно-націоналістичної контрреволюції та її підспівувачами (Іст. укр. літ., II, 1956, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 505.