ПІДСО́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до підсо́хнути. З такими думками я згодом ліг на вже підсохле пальто й скоро заснув (Козл., Сонце.., 1957, 107).

2. у знач. прикм. Який трохи висох, підсушився. Підсохлу розсаду [суниць] на 6-8 годин занурюють корінням у воду (Сад. і ягідн., 1957, 258).

3. у знач. прикм. Який висох, став сухим, майже втративши життєздатність (про рослини). І скільки тих дерев, зелених, підсохлих, Земля нам тримає (Крим., Вибр., 1965, 222); Вітер з півдня ворушив запорошені трави, намагався зірвати з кореня підсохлі кураї (Собко, Шлях.., 1948, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 505.