ПІДСЛІ́ПИЙ, а, е, рідко. Те саме, що підслі́пуватий. Підсліпий дяк читає панахиду, хмурячись і розтягуючи слова (Мирний, І, 1954, 328); * Образно. Блимнув їм [плавцям] підсліпим оком Здалеку маяк (Стар., Вибр., 1959, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 502.

Підсліпий, а, е. Подслѣповатый. Набріхано про дівку, що вона підсліпа, а вона дуже бачуча. Грин. І. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 179.