Про УКРЛІТ.ORG

підскакувати

ПІДСКА́КУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПІДСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.

1. Робити невеликі стрибки вгору; підплигувати, підстрибувати. Панночка аж підскакує, аж із радощів червоніє (Вовчок, І, 1955, 107); Мало не плачучи, стояла тітка Дарка, а за пару кроків од неї.. підскакував .. підсвинок (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 142); Сахно підскочила й вхопилася за гілляку (Смолич, І, 1958, 90); Жаба підскочила і впала на кладці білим черевом догори (Донч., VI, 1957, 135); // Злегка підлітати вгору (від поштовхів, коливань і т. ін.). Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (Н.-Лев., III, 1956, 204); Авдюк гримнув кулаком по столу. Миска, до якої усі потяглися з ложками, підскочила (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 39); // Дуже здригатися, коливатися. Плечі його підскакували від сміху (Галан, Гори.., 1956, 145); Він аж підскочив зо страху (Фр., VII, 1951, 85); // перен., розм. Різко збільшуватися, підвищуватися. Ціна на хліб раптом підскочила, і це так стурбувало Маланку, що вона щоночі бачила погані сни (Коцюб., II, 1955, 20); У мами вночі підскочила температура (Перв., Дикий мед, 1963, 5); Всім дорогу відкрито, тільки робіть, не лінуйтеся. І видно вже зараз, що урожай.. підскочив, бо не одну ланку тягнули, а всіх однаково (Кучер, Трудна любов, 1960, 57).

2. Швидко підбігати, стрибками наближатися до кого-, чого-небудь. Вона підскакує до вікна, намагається затулити його рядном (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 26); Бідочуків підскочив і ухопив її за руку (Хотк., II, 1966, 209); Уляна підскочила до старого, здерла з нього черевики і бриля, жужмом шпурнула в сіни (Тют., Вир, 1964, 227).

3. перев. док., розм. Швидко сходи́ти, збіга́ти, з’ї́здити куди-небудь або з’явитися десь ненадовго. Котрий же з тих сержантівйого суперник? ..Мабуть, отой циганкуватий, що газиком до робкоопу щотижня підскакує (Гончар, Тронка, 1963, 46); Смеркає. От-от надійде час вечірнього качиного льоту. Михайло Іванович хвилюється: — Хоч би встигнути підскочити до якого-небудь покалу [заводі]… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 64).

4. тільки док., розм. Надійти, наступити (про час, події і т. ін.). Підскочила гаряча пора: оранка, косовиця, гребовиця, жнива, возовиця (Мирний, І, 1949, 298); — Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи.. А там армія підскочить — і почнеться моя самостійна житуха, — роздумував він, збуджений домашньою сваркою (Тют., Вир, 1960, 8).

ПІДСКА́КУВАТИ2, ую, уєш, недок., ПІДСКАКА́ТИ, качу́, ка́чеш, док. Наближатися навскач до кого-, чого-небудь. Курним шляхом зненацька підскакує до вишки верхи на коні збуджений, розхристаний Семко Пугач (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 5); Полковник хвастовито підскакав на білім коні (Ле, Наливайко, 1957, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 501.

Підскакувати, кую, єш, сов. в. підскочити, чу, чиш, гл.

1) Подскакивать, подскочить вверхъ, подпрыгивать, подпрыгнуть. Підскакує, як зінське щеня. Ном. № 3406.

2) Подскакивать, подскочить къ чему, кому. Рудч. Ск. II. 175.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 179.

вгору