ПІДСИ́ПКА, и, ж.

1. Дія за знач. підсипа́ти, підси́пати. У міру підсипки грунту [при будуванні греблі] стовпчики переставляють (Інж. геод., 1959, 311).

2. Те, що підсипали (у 1, 3 знач.), що-небудь підсипане. Оглянувши підсипку на своїх пістолях та попробувавши вістря татарського ятагана у себе за поясом,.. почав [Хмельницький] разом з конем звільна пробиратися крізь гущавину в напрямі до світла (Фр., IV, 1950, 174); Кістяк лежав на підсипці з червоної фарби (Археол., І, 1954, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 499.

Підсипка, ки, ж.

1) Подсыпаніе.

2) Порохъ, насыпаемый на полку кремневаго ружья. Шух. І. 231.

3) Отруби или мука насыпаемыя хлѣбопеками на лопату, чтобы сырой хлѣбъ не приставалъ къ ней во время сажанія въ печь. Волын. г. ЕЗ. V. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 178.