ПІДСВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підсвіти́ти. Турбай вийшов на сцену, підсвічену знизу Грицьковою рампою (Руд., Остання шабля, 1959, 538); Хмарина диму над хімічним комбінатом, підсвічена низькими променями сонця, стала ніжно-рожевою, майже прозорою (Собко, Справа.., 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 497.