ПІДСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., перех.
1. Допомагати кому-небудь сісти на щось високе, піднятися кудись. Лізуть хлопці, дряпаються на дуба, один одного підсаджує (Ков., Світ.., 1960, 154); Санітари підсаджували на грузовики легко поранених (Кучер, Чорноморці, 1956, 305); Іван підсадив хлопця, і той, прикусивши язика, видерся аж на триметрову височину (Зар., Світло, 1961, 4).
2. Саджати до кого-, чого-небудь, поміщати поруч або в одному приміщенні з кимсь. В перші хвилини бджоли ставляться вороже до чужої, тільки-но підсадженої матки і намагаються її вбити. Тому матку треба підсаджувати у спеціальній маточній кліточці, або ковпачку (Бджільн., 1956, 37); Передні і середні соски у матки більш молочні, отже, слабших поросят слід підсаджувати саме до цих сосків (Хлібороб Укр., 5, 1966, 21); Дитину до віконця підсадила [мати] (Л. Укр., І, 1951, 31); Виявляється, що.. тюремною мовою.. «у двадцять другій» — [означало] у двадцять другу [камеру] підсадили провокатора й шпигуна (Збан., Єдина, 1959, 98); // розм. Саджати або брати в машину, на віз і т. ін. як супутника. Їхали мовчки. Тільки інструктор насвистував якусь пісеньку та сержант міліції, якого підсадили до нас, час від часу кректав: — Ну й погодка!.. (Мур., Бук. повість, 1959, 214).
3. Саджати рослини додатково, повторно або замість інших. — Якщо так буде розпогоджуватись, то скоро й сіяти почнемо. В саду молодняк будемо підсаджувати (Коп., Подарунок, 1956, 23); Якщо деякі культури вже перецвіли, з другої половини літа можна підсадити третю зміну квітів: айстри, левкої осінні, хризантеми тощо (Озелен. колг. села, 1955, 194).
4. мед. Приживляти частини живої тканини з метою лікування, посилення життєздатності організму при деяких захворюваннях. «А чи не можна підсадити на хворе око шматочок слизової, взятої у померлої людини?» Молодий вчений зразу ж взявся за роботу. Одержані перші позитивні результати (Наука.., 6, 1962, 45).
5. діал. Підкладати. При висаджуванні плуга на віз хлопчисько підсадив так незручно руку під гряділь, що аж скричав із болю і пустив плуг (Мак., Вибр., 1954, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 496.