ПІДРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДРУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Управляючи кермом, наближатися на літаку, машині і т. ін. до чого-небудь; під’їжджати до чогось. Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (Ле, Клен. лист, 1960, 195); Незабаром до райкому партії, мов блискавка, підрулила колгоспна легкова (Логв., Давні рани, 1961, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 494.