ПІДРО́БЛЮВАТИ див. підробля́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 492.

Підроблювати, люю, єш, сов. в. підробити, блю́, биш, гл.

1) Поддѣлывать, поддѣлать. К. Кр. 22, 28.

2) Еще дѣлать, сдѣлать немного, додѣлать недостающее количество. Підроби вареників, а то не стане.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 177.