ПІДРИВНИ́К, а́, ч.

1. військ. Спеціаліст з підривних робіт; сапер. Всім тут відомо, що під час війни був їхній бригадир підривником в партизанському з’єднанні (Гончар, Тронка, 1963, 270); // гірн. Той, хто підриває гірські породи. Підривники скинуть на дно Малоалмаатинської ущелини.. перший схил, відірвавши мало не половину гори (Веч. Київ, 16.ХІ 1966, 4).

2. Капсуль, запал для здійснення вибуху; детонатор.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 490.