ПІДПІ́ЧЧЯ, я, с. Заглибина під піччю. Біленькі курочки з підпіччя глядять (Номис, 1864, № 64); — Не підходь! — пролунав відчайдушний крик з підпіччя, після чого знов зацокотів кулемет (Довж., І, 1958, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 484.

Підпіччя, чя, с. Углубленіе подъ печью. Сим. 129. Біленькі курочки з підпіччя глядять. Ном., стр. 292, № 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 175.

підпі́ччя — заглибина під піччю, куди складають хатнє начиння; сюди пускає чорну курку молода в домі нареченого (відгомін жертво­приношення домовому божеству, який там живе). Біленькі курочки з підпіччя глядять (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 454.