Підпірати, ра́ю, єш, сов. в. підпе́рти, діпру́, преш, гл.

1) Подпирать, подпереть. Підперли двері, щоб вона не вилізла. Рудч. Ск. І. 17.

2) Стискивать, стиснуть, спереть. Підперло мене під груди, під серце. Чуб. V. 435.

3) Поддерживать, поддержать, помочь. К. ЦН. 277. Підпірали своєю повагою церковні братства. К. ХП. 115. О, як же ти безсильного піддержав, підпер єси правицю слабовиту. К. Іов. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 175.