ПІДПІ́Р, по́ру, ч., техн. Напір води у річці, каналі, який утворюється внаслідок звуження русла, перекривання його греблею, мостовими підпорками і т. ін. Для створення необхідного запасу води або напору (підпору) води на річці, струмку, у балці будують гідротехнічну споруду — греблю (Довідник сіль. будівельника, 1956, 6); На закругленнях [русла ріки] утворюється підпір, швидкість течії води зменшується (Колг. енц., І, 1956, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 483.