ПІДПРУ́ГА, и, ж., заст. Попруга. Коли херсоніти дізнались, що на лодіях ідуть не купці руські, а вої [воїни], то одразу підтягли підпруги у коней, сіли в сідла й тільки пил звівся за ними в полі (Скл., Святослав, 1959, 334); Підтягає козак підпругу, та й гукає на всю округу — чвалом скачуть усі до нього, до Семена до Неживого (Голов., Поезії, 1955, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 487.