ПІДПОРЯДКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпорядкува́ти. Почалося навчання, підпорядковане суворому розкладові (Гончар, Новели, 1949, 47); Вся діяльність трудових людей пояснюється тим, що вони живуть одне для одного і для людства в цілому, а не для чогось іншого, бо все те інше також підпорядковане цій меті (Гур., Наша молодість, 1949, 390); Візантійське духовенство було підпорядковане імператорові і не визнавало влади пап (Іст. середніх віків, 1955, 41); На годину ночі Шумаков викликав до себе командирів полків і підпорядкованих йому окремих підрозділів (Голов., Тополя.., 1965, 333); Віроломний напад фашистської Німеччини поставив перед письменниками нові завдання. Все було підпорядковано боротьбі за перемогу (Іст. укр. літ., II, 1956, 486).

2. у знач. прикм. Залежний від чого-небудь іншого; другорядний, не основний. Колонізаційне питання в Росії є підпорядковане питання щодо аграрного питання в центрі країни (Ленін, 17, 1971, 66); У справжнього художника деталям приділене відповідне службове, підпорядковане місце (Вітч., 2, 1963, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 485.