ПІДПО́РНИЙ, а, е. Прикм. до підпо́ра 1, 2. Одного разу Дригожила після зміни.. побачив, що Канушевич з машиністом приладновує підпорні бруски (Коцюба, Нові береги, 1959, 171); — Як стратег, обчислюю підпорні пункти, щоб міцніше закріпити стан своїх позицій (Кач., II, 1958, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 485.