ПІДПОНОМА́РІЙ, я, ч., іст. Те саме, що піддя́чий. Примітний був .. підпономарій, такий довгий, що діставав погасити свічки, як би високо вони не горіли (Панч, Гомон. Україна, 1954, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 485.