ПІДПО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех. і неперех., розм. Полоти ще трохи, додатково, допомагаючи кому-небудь. Оленці навіть кортіло, щоб Оверко побачив, як вона дівчат нагнала. Звичайно, йому і в голову не прийде, що сестра з подругою підполюють їй рядки (Горд., Заробітчани, 1949, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 485.