ПІДПОЛКО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до підполко́вник. Сидів [Іван] на жовтій дубовій лаві, у підполковницьких погонах, читав якусь книжку (Гуц., Скупана.., 1965, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 485.