ПІДПО́ВНЯ, і, ж., розм. Друга фаза, друга чверть у положенні Місяця при спостереженні з Землі. Місяць сяяв на підповні, невсипущі осокори солодко дзюркотіли (Дн. Чайка, Тв., 1960, 121); Гарячий місяць, ставши на підповні, Пливе, як човен, знявши паруси (Мал., З книги життя, 1938, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 484.

Підповня, ні, ж. Фаза луны: 2-я четверть. Святили воду на підпоєні. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 176.