ПІДПИ́СКА, и, ж.

1. Дія за знач. підписа́ти, підпи́сувати і підписа́тися, підпи́суватися 1, 2.

2. Письмове зобов’язання або потвердження чогось. — Усім я на чоловіка свого жаліюся, — відмовила голосно та виразно Горпина. — Бити він не б’є, бо дав підписку (Л. Янов., І, 1959, 344); [Липський:] Я ладен дати вам підписку, що визнаю ваше повне авторство (Коч., II, 1956, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 482.