ПІДПЕРЕ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпереза́ти, підпері́зувати. На йому синя чумарка, підперезана каламайковим поясом (Мирний, III, 1954, 235); Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою (Тют., Вир, 1964, 338); Посеред столу — ..сулія, підперезана широкою стрічкою з написом: «Пий та розуму не пропивай» (Мик., І, 1957, 74); * Образно. Перед ним блиснув вугол білої стіни, підперезаний внизу червоною призьбою (Н.-Лев., II, 1956, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.