ПІДПЕ́НЬОК, нька, ч., діал. Опеньок. — Поточина дзюрчить, листочки падають на дорогу, запах підпеньків, прілого листя, диму від вогнища… (Томч., Готель.., 1960, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.

Підпеньок, нька, м. = Опеньок. Пішов дід по гриби, баба по підпеньки. Гол. III. 478.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 175.