ПІДПАРУБЧА́К, а́, ч., розм. Те саме, що підпа́рубок. Гриць з підпарубчака став парубком, а Дмитро й досі не знаходив собі пари (Стельмах, II, 1962, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.