ПІДПАРУБО́ЧИЙ, чого, ч., діал. Підліток. А хлопці та підпарубочі, котрим із-за людей нічого не видко, так аж на верби позлазили і вкрили їх, мов ті галки… (Кв.-Осн., II, 1956, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.

Підпарубочий, чого, ж. Молодой парень, подросток. К. ДС. 4. Двоє хлопців підпарубочих. Г. Барв. 8. Зараз скочили підпарубочі, що напоготові стояли. Федьк. Вмер тогді, як я ще підпарубочим був. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 174.