ПІДПА́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПІДПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, док.

1. Починати горіти; розпалюватися; // безос. Підпалював, підпалював у печі — не підпалюється, гасне (Сл. Гр.).

2. тільки док., вет. Дістати запал (див. запа́л³). Не дай жінки на весілля, нікому кобили; Бо кобила тоді здохне або підпалиться (Чуб., V, 1874, 1065); Сашко завернув і стишив коней, прогнав їх двічі круг площі, поволі придержуючи, щоб згарячу не підпалилися (Кучер, Прощай.., 1957, 185).

3. тільки недок. Пас. до підпа́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 479.

Підпалюватися, лююся, єшся, сов. в. підпалитися, лю́ся, лишся, гл. Поджигаться, поджечься; загораться, загорѣться отъ поджиганія. Підпалював, підпалював у печі, — не підпалюється, гасне.

2) Схватить воспаленіе легкихъ (о лошади). Не дай жінки на весілля, нікому кобили… Бо кобила тобі здохне, або підпалиться. Чуб. V. 1066.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 174.