ПІДПА́ЛОК, лка, ч., діал. Перепічка. Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 141); Микола сьорбає густий борщ, заїдає свіжим підпалком (Кучер, Трудна любов, 1960, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 479.

Підпалок, лка, м.

1) Родъ плоскаго хлѣба. О. 1861. XI. Св. 67.

2) = Підпал 1 ? Лоша вовчий підпалок. Ном. № 10237.

3) = Підпалак. Вх. Лем. 449.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 174.