ПІДО́ШВА, и, ж.
1. Нижня частина взуття, якою ступають по землі, пришита або приклеєна до верху за допомогою устілки. Чую дрібне цокання підошов у камінь, тих дерев’яних дзвінких підошов, що одкидають од себе круглі жіночі п’яти (Коцюб., II, 1955, 406); Оля запнулася хустиною, ледве натягла зношені чоботи з дірявою підошвою й побігла в хлів (Юхвід, Оля, 1959, 93); * Образно. — Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвою старого життя. Укупі розчавлені й безсилі (колись) проклинали його (Головко, І, 1957, 65); // Нижня поверхня стопи; ступня. Генрікова сідає, Берта стає перед нею навколішки і виймає їй скабку з підошви (Л. Укр., IV, 1954, 214); Ми сіли з Севом на мол і спустили ноги. Хвиля розбивалася об камінь і дохлюпувала до наших підошов солоні краплі (Ю. Янов., II, 1958, 51).
2. Підніжжя гори, узгір’я. Біля підошви горба.. розляглися колгоспні ставки (Вол., Самоцвіти, 1952, 123); Коло підошви гори починалася найважча піша тропа в гори (Мас., Життя.., 1960, 63); // спец. Нижній, ущільнений шар (відкладів, породи, грунту). — У підошві піщано-галькових відкладів на Приазов’ї лежить товща червоно-бурих глин (Геол. Укр., 1959, 357); По-новому стали обробляти поля. Щоб не утворювалася підошва в грунті, запровадили різноглибинну оранку (Хлібороб Укр., 3, 1969, 25).
3. спец. Дно балки, канави, водойми і т. ін. На території Української РСР більш придатними для овочівництва є грунти річкових заплав і підошов балок (Овоч., 1956, 52); Вода вже потроху заливала нижню смугу довгої коси острова. Олег відчув, що катер не спирається на тверду підошву океану, безсило гойдається на хвилях, задерши корму (Ле, Клен. лист, 1960, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 478.