ПІДОХО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підохо́тити. — Думу думаєш, полковнику? — запитував підохочений горілкою Немира (Кач., Вибр., 1953, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 478.