ПІДНЕ́СЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Стан за знач. підне́сений 3. Краса рухливих смуг розпеченого металу схвилювала і водночас заспокоїла його, вселивши в нього якусь піднесеність, урочистість (Руд., Вітер.., 1958, 183).

2. Те саме, що підне́сення 2. Кінодокументалісти допомагають нам побачити в буднях піднесеність, помітити ту ледве вловиму іскорку, що дає сили шахтареві, сталеварові, орачеві (Мист., 2, 1966, 26); Серед українських прозових творів на тему героїки громадянської війни роман Ю. Яновського "Вершники" виділяється художньою своєрідністю, романтичною піднесеністю, яка має, проте, виразно реалістичну основу (Рад. літ-во, 9, 1965, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 461.