ПІДМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підмі́тити. Всі герої Гончара, які нам запам’яталися й полюбилися, — побачені, підмічені, схоплені в житті (Про багатство л-ри, 1959, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 457.