ПІДМУРІ́ВОК, вка, ч. Те саме, що підму́рок. Се єдине місце в Ялті, де можна сидіти просто на піску, а не на лавці, і бачити, як хвиля розточується по березі, не розбиваючись об підмурівок набережної (Л. Укр., III, 1952, 608); Хай же згадають дочки та сини, Що їм будуєм підмурівок новий Не тільки з юних поривів ясних, Але і з давніх мислей золотих (Рильський, Поеми, 1957, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 460.