ПІДМУРО́ВАНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до підмурува́ти. Дім той був високо підмурований (Коб., III, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 460.