ПІДМО́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДМОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, о́стишся, док.

1. розм. Підкладати що-небудь під себе.

2. до кого, розм. Сідати, влаштовуватися, примощуючись де-небудь, біля когось. Побачив [Охрім], що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв (Котл., І, 1952, 107); // до кого, рідко під кого, перен., фам. Входити у чиє-небудь довір’я, задобрювати, підкуповувати і т. ін. когось. Щоб поставить на своє, То багатир не поскупився, Під кого треба — підмостився (Укр. поети-романтики.., 1968, 598).

3. тільки недок. Пас. до підмо́щувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 459.

Підмощуватися, щуюся, єшся, сов. в. підмоститися, щуся, стишся, гл.

1) Подсѣдать, подсѣсть, подбираться, подобраться. І саме в міру підмостився, — в висок Дареса затопив. Котл. Ен.

2) — під ко́го. Подольщаться, подольститься къ кому, умаслить кого, задобрить кого. А щоб поставить на своє, то багатирь не поскупився, під кого треба підмостився, засипав тих і сим дає. Мкр. Г. 44. Вона така підлизуха: підлижеться, підмоститься. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 172.