ПІДМО́СТКИ, ів, мн. (одн. підмо́сток, тка, ч.).

1. Настелені дошки на опорах чи якому-небудь підвищенні. Серед церкви поставили високі підмостки, огорожені штахетами і заслані килимами (Н.-Лев., І, 1956, 373); Мовчки йде [Геррісон] до підмостка, гурт дає дорогу йому (Ірчан, І, 1958, 260); // буд. Пристосування з козел (у 2 знач.) і перекладини для роботи на високій будові. Для кладки печей понад 95-100 см заввишки застосовують підмостки. Найпростіші підмостки складаються з двох козел з перекладинами через 50 см, на які кладуть дошки настилу (Довідник сіль. будівельника, 1956, 451).

2. також у сполуч. із сл. театральний. Спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбувається показ театральних вистав, виступи артистів, самодіяльності і т. ін.; сцена, кін. Максим пропхався наперед до підмостків, на яких вже стояли молоді виконавці (Кочура, Родина.., 1962, 80); // Театр, театральна діяльність. Запозичуючи з народної практики, вертепна драма культивує на театральних підмостках такі форми, як хоровий і сольний спів, ансамбль, танець (Укр. клас. опера, 1957, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 459.