ПІДМЕ́РЗЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до підме́рзнути. — Я до болю в серці люблю наше колгоспне поле, на якому виросла, весь оцей лад сільського гарячого року: з пробним виїздом на підмерзлих ще дорогах у березні; з гамором тракторів і сівалок на зорі, у вітряну посівну… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 25).

2. у знач. прикм. Який трохи, злегка замерз, затвердів від морозу. Зубчасті скати тряского газика виривали з-під себе вогке груддя підмерзлої землі і жбурляли його далеко назад (Голов., Тополя.., 1965, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 455.