ПІДМАНТА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМАНТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Мантачити косу повторно або додатково. — Стривай-но, — кажу, — ось підмантачу, то знатимеш, як зі мною жартувати… Направив я косу (Мур., Бук. повість, 1959, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 454.

Підмантачувати, чую, єш, сов. в. підмантачити, чу, чиш, гл. Слегка точить, поточить косу. Херс. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 171.