ПІДМА́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підма́зати. Парк біля клубу над ставком.. Внизу, до самого ставка, підмазані вапном яблуні (Автом., В. Кошик, 1954, 61); В курені було чисто — стіни вибілені, долівка підмазана й посипана жовтим піском (Панч, Гомон. Україна, 1954, 227).

2. у знач. прикм., розм. З підфарбованим обличчям. Відчув [Саїд] таку дужість, що ладен був один іти проти скелястих гір і диких пустель.. А от підмазана, тонкошкура жіночка, її голос.. на якийсь час заволоділи мозком, затиснули серце (Ле, Міжгір’я, 1953, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 453.