ПІДЛІКО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДЛІКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Лікуватися трохи, не до повного видужання. Сяк-так підлікувавшись, спираючись на палицю, зашкандибав Антанас у губпартком.. Але в губпарткомі йому зразу зіпсували настрій: — На боротьбу з бандитизмом вас не пошлемо — хворий (Стельмах, II, 1962, 189); Тієї ж весни [1897 р.] на Україну, в полтавське село Мануйлівку, приїхав Максим Горький. Молодий письменник збирався тут відпочити, підлікуватися (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 118).

2. тільки недок. Пас. до підліко́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 450.