ПІДЛО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підломи́ти. * У порівн. Як підломлена, впала вона на ще тепле тільце, пригортаючи його до себе і осипаючи божевільними поцілунками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452); // у знач. прикм. Шубіна з посмішкою відповіла й негайно ж мусила була підхопити підломлене тіло громадянина Франції й обережно посадовити просто на землю коло шлагбаума (Ю. Янов., II, 1954, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 452.