ПІДЛО́ЖНИЦЯ, і, ж., заст. Наложниця, коханка (у 1 знач.). А кому Самі [Нерон] благоволили дать Свою підложницю в супруги, Хоча й підтоптану. Нічого, Аби з-під кесаря (Шевч., II, 1963, 287); — Свою ж підложницю зодягай на власний кошт, — мстиво докинув Міщило (Загреб., Диво, 1968, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 451.