ПІДЛАКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підлакува́ти. Іван читає про себе: «Збірник законів», «Конституція», — підзолочена, підлакована словами про демократію, мудрість панської держави Польської (Чорн., Визволення, 1949, 102).

2. у знач. прикм., перен., розм. У якому приховано справжню, непривабливу дійсність, істину і т. ін. Хто призначав твоїм синам покірність, Продажність.. підлаковану? Він знав давно, що наших сил безмірність В серцях мужицьких глибоко захована (Забашта, Вибр., 1958, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 447.