ПІДЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ПІДЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док.
1. під кого — що. Йти або лізти, потрапляючи під кого-, що-небудь. Бугаї стоять по державних і колгоспних коровниках і стоять зовсім не для того, щоб підлазили під них і на своїх плечах піднімали (Вишня, І, 1956, 401); — Прив’яжеться [Тимоха], зачим я тут був, де ключ узяв? Нічого мені робити, я й підліз під стіл… (Кв.-Осн., II, 1956, 294); Бондаренко вже намірився підлізти під вагон ешелону, що стояв поряд, але раптом увагу його привернув шум і метушня спереду состава (Головко, II, 1957, 458); // до кого — чого, рідко під кого — що і без додатка. Лізучи, повзучи, крадькома наближатися до кого-, чого-небудь. Талалай підлазив до звіра на животі (Трубл., І, 1955, 146); — Підліз під хату, — тихо. Я легенько відняв вікно, вліз в хату — благодать! (Фр., XIII, 1954, 67); Микиту взяла охота — дай присліджу,.. ізсунувся тихенько в рів, рачки підліз ближче, висунув голову, дивиться (Вас., І, 1959, 269); // Посуваючись, наближатися. Здалось фашистові — завмер вогонь з окопу. Мов гадюка, підлазить танк — і офіцер підводить голову із люка (Гонч., Вибр., 1959, 149).
2. до кого, під кого, перен., фам. Лестощами, хитрощами добиватися чиєї-небудь уваги, довір’я і т. ін. Уранці писар до голови й підліз з хитрощами, не розказуючи нічого, який йому бешкет Макухівна Ївга зробила (Кв.-Осн., II, 1956, 300); — Підлізли під старого, мовляла Палажка, так воно й є! Бо й справді: чим я од Василя гірший у батька? За віщо Василеві більш огороду од батька? (Тесл., Вибр., 1950, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 447.