ПІДКРА́ШЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до підкра́си́ти. Невеличкі повні і рум’яні губи виглядали на тім блідім тлі [обличчя] мов підкрашені карміном (Фр., І, 1955, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 443.