ПІДКО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкоти́ти¹. Йому треба було зіп’ятись на щось, але поруч була лише діжа, підкочена Флегонтом, і він став на весільну діжу (Смолич, Мир.., 1958, 56).

ПІДКО́ЧЕНИЙ² див. підка́чаний¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 441.