ПІДКО́РМКА, и, ж., рідко.

1. Дія за знач. підкорми́ти, підко́рмлювати. Торік добрива розсипали абияк. А тепер була підкормка (Жур., Вел. розмова, 1955, 57).

2. Те саме, що підко́рм. Доярки.. накидаються на свіжу пошту, мов ранні бджоли на цукрову підкормку (Вол., Місячне срібло, 1961, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 439.