Про УКРЛІТ.ORG

підкопувати

ПІДКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Копати землю біля чого-небудь, роблячи під чимсь поглиблення, або зрушувати щось з місця, копаючи землю під ним. — Підкопуйте його [камінь] здолу, підкладайте підойми! (Фр., VI, 1951, 116); Своїми ножами-дисками вона [машина] спочатку зрізує гичку на пні і збирає її у бункері. Потім підкопує корені буряків, очищає їх від землі, і подає в бункер (Наука.., 9, 1961, 28); До половини підкопала [дівчина] стіну, Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила У кулі трут (Л. Укр., І, 1951, 115); // Копаючи, поглиблювати що-небудь. Хома тим часом підкопав глибше свій окоп, який здався йому занадто мілким (Гончар, III, 1959, 362); // Копаючи, робити під чим-небудь в землі прохід. — Мене, як біснуватого, до клітки потім засадили [ченці], не знаючи, яку мені кару вигадати, та спасибі Христі: вкинула вона мені до клітки рискаля, підкопав я вночі стінку та й утік (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79).

2. Копати трохи, додатково або не все, частково. Зараз саме час підкопати грунт, позбивати бур’ян, що наріс попід деревами (Чаб., Тече вода.., 1961, 41).

3. перен., розм. Підступно, таємно або вороже діяти проти кого-, чого-небудь, розхитувати основи чогось. Тепер у мене й друга дочка пішла вчитися в гімназію в Чернігові, і се значно підкопує мій бюджет (Сам., II, 1958, 479); ..економічний розвиток з невблаганною силою — і тим швидше, чим вільніше він піде, — підкопуватиме владу капіталу.. (Ленін, 10, 1970, 195); Всі ті скарги [панів] пропадали, Комісара не підкопали, Ні навіть не могли сплямить (Фр., X, 1954, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 438.

Підкопувати, пую, єш, сов. в. підкопа́ти, па́ю, єш, гл.

1) Подкапывать, подкопать. Ось підкопує, мовляли, під ним землю зрада. К. Псал. 23.

2) — кого́. Подкапываться, подкопаться подъ кого, вредить, повредить кому. Свої своїх підкопували і чужому під ноги підвертали. О. 1862. III. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 168.

вгору